ЖУРNАЛ СОЦІАЛ-NАЦІОNАЛІСТА

( я так вважаю... )

Життя соціал-націоналіста – це боротьба. Боротьба з ворогами нації, з ворогами ідеї і, найперше, з самим собою. Коли ми говоримо про боротьбу із самими собою, ми маємо на увазі: свої шкідливі звички, власні лінощі та егоїстичні бажання.

Нас не лякає боротьба. Навпаки, ми з готовністю приймаємо виклики життя і з радістю кидаємось проти течії. «Не знаю нічого гидшого, як юнак в лакерах, молода здорова людина, син народу, що корчиться в лютих муках, людина, яка думає тільки, що ввечері танці. ... Ану, трохи аскетизму, трохи пориву і уміння відмовити собі в ласощах життя в ім'я вищої цілі. Героїзм доконується не тільки на війні, а і в щоденному житті.» Це слова Олега Ольжича, що були написані в середині ХХ століття і вони до сьогодні не втратили своєї актуальности.

Але не тільки готовність з головою поринути у вир боротьби визначає соціал-націоналіста. Найважчою частиною нашої боротьби є самогартування. Вишколення свого духу і тіла, ось та, непомітна, риса, що виділяє нас, соціал-націоналістів, з проміж мільйонів інших людських індивідів. Кожна хвилина нашого життя присвячена покращенню нас самих і через це самопокращення ми покращуємо нашу породу.

В той час як інші дивляться телевізор, п’ють пиво і займаються Бог знає чим ще, ми тренуємось. Ми відвідуємо спортивні зали, ми ходимо на вишколи, ми займаємось спортом вдома. Ми усвідомлюємо, що «кожна наша вада в десятки разів помітніша, ніж вада простої людини, не приналежної до націоналістичного руху.» Ми знаємо, що тільки «безстрашність, мужество, хоробрість, дух воїна - становлять силу», а ці риси притаманні тільки борцям.

Ми готові до бротьби, ми зневажаємо своїх ворогів і палко любимо свою націю. Ми впевнені, що «доброму воїнові "ти повинен" звучить приємніше, ніж "я хочу"» і тому ми наказуємо собі: боротись і перемогти!

друг Сполох

Ми провісники нової доби, ми – соціал-націоналісти. Ми керуємося принципом: «Усе те добре, що добре для блага, сили і розвитку моєї Нації, усе те зле, що цю силу й розвиток послаблює». Ми є нащадками борців за велич нашої Нації. Ми взяли до рук прапор боротьби, що перейшов до нас від бійців Національної революції ХХ століття.

Ми відкидаємо принади ліберальної демократії, принади ситого і спокійного життя. Вони нам не цікаві. Ми обираємо життя, сповнене небезпек, відчайдушних вчинків і щирої любові. Любові до своєї Нації-Раси, своєї землі і наших величних предків.

Ми знаємо, що «нас мало, але голос наш лунатиме скрізь по Україні, і кожний, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемось!»

Ми знаємо, що весь світ проти нас. Проти нас ліберальні режими у Європі і Штатах. Проти нас антиукраїнська влада. Проти нас навіть наші кровні брати, що втратили свій розум і свідомість під впливом ліберальної пропаганди...

Але хіба коли-небудь сили світла і правди були в чисельній перевазі проти сил темряви і брехні? Ні. Хіба це коли-небудь зупиняло Воїнів Світла? Ні. То ж і нас не зупинять несприятливі обставини.

Нас звинувачують у ксенофобії і расизмі. Ми зі сміхом сприймаємо такі звинувачення, адже ми певно знаємо, що тільки «власна раса є джерелом, і мірилом, і правом». Нас не цікавлять норми міжнародного законодавства, толерантність і політкоректність. Ми сміємося над ними і тими, хто вірить у ці жидівські побрехеньки. Ми стоїмо на своїй землі і маємо повне право чинити тут все, що вважаємо за потрібне. І ніякі «норми моралі» не зупинять нас. Ми маємо обов’язок перед прийдешніми поколіннями зберегти нашу Націю-Расу і кожен, хто заважатиме цьому має бути знищений.

Ми – соціал-націоналісти. Ми побратими. «Нічого святішого нема від побратимства! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір, та це не те: і звір любить свою дитину. Але поріднитися душею, а не по крові, може тільки людина. ...  І коли вже так станеться, що нам доведеться вмерти, то ніхто ж так не здолає вмерти, як ми, ніхто! Бо не вистачить у них на те мишачої відваги їхньої!»

 

Ми йдем вперед і майбутнє належить нам!

друг Сполох

Український козак, литовський гармаш та польський гусар дивляться на раз@баний масковський кремль.
Лях: Панове, не знаю як ви - я руїнами Рійхстагу Маскви задоволений.
Козак: Мало, бл@ть!
Литвин: І все одно будуть п@здіти, шо нічого такого не було, я їх знаю.

via pekelnyi_bulba

( ДАЛІ )

 

 

 

 

 

 

Всі покою щиро прагнуть,

А не в єден гуж тягнуть:

Той направо, той наліво,

А все браття: то-то диво!

 

Не маш любви, не маш згоди;

Од Жовтої взявши Води

През незгоду всі пропали,

Самі себе звоювали!

 

Ей, братища, пора знати,

Що не всім нам панувати,

Не всім дано всеє знати

І речами керувати!

 

На корабель поглядимо,

Много людей полічимо,

Однак стирник сам керуєт,

Весь корабель управуєт.

 

Пчілка бідна матку маєт

І оної послухаєт.

Жалься, Боже, України,

Що не вкупі маєт сини!

 

Єден живет із погани,

Кличет:„Сюди, отамани!

Ідем матки рятувати,

Не даймо їй погибати".

 

Другий ляхам за грош служить,

По Вкраїні і той тужить:

„Мати моя старенькая!

Чом ти вельми слабенькая!

 

Розно тебе розшарпали,

Ґди аж по Дніпр туркам дали.

Все то фортель, щоб слабіла

І аж в кінець сил не міла".

 

Третій Москві аж ґолдуєт

І їй вірно услугуєт.

Той на матку нарікаєт

І недолю проклинаєт.

 

„Ліпше було не родити,

Нежлі в таких бідах жити!"

От всіх сторін ворогують,

Огнем, мечем руїнують,

 

От всіх не маш зичливости,

Ані слушної учтивости,

Мужиками називають,

Вкупі лихо одбувати.

 

Я сам бідний не здолаю

Хіба тілько заволаю:

Ей, панове єнерали,

Чому ж єсте так оспали?

 

І ви, панство полковники,

Без жадної політики,

Озьмітеся всі за руки,

Не допустіть горкой муки

 

Матці своїй більш терпіти!

Нуте врагів, нуте бити!

Самопали набивайте,

Гострих шабель добувайте,

 

А за віру хоч умріте

І вольностей бороніте!

Нехай вічна буде слава,

Же през шаблю маєм права!

 

 

 

Гетьман війська Запорожського обох сторін Дніпра

Іван Степанович Мазепа.

 

 

 

 

 

Як відомо, через тиск лівоохоронних органів, загрозу масових арештів та спроб знищити Організацію, Головний Провід «Патріота України» вирішив не проводити офіційних заходів у місті Києві. Не зважаючи на це КМГО «Патріот України» вирішив не марнувати часу і гідно відзначити 18 жовтня.

 

Вранці 18 жовтня близько двох десятків бійців Київського осередку Організації зібрались на околиці міста для прибирання лісової території селища Пуща Водиця та для проведення вишколу.

 

( Докладніше )

Boj se bije, bije, Ustaški se barjak vije

Панове, сербофіли, ваші сербо-комуністи і поруч не валялись з хорватами... ;))))
Ну і про музику. Оформлення звичайно рагульне, зате мелодія не ріже слух чурбанськими наспівами.

UPD
http://borysfen.livejournal.com/128635.html

«...Найбільшою помилкою є припущення, ніби від об'єднання з аналогічними нам організаціями ми стаємо сильнішими. Чисто зовнішнім чином це може бути і так. В очах поверхневих спостерігачів організація після об'єднання з аналогічними іншими організаціями стає могутнішою. На ділі ж це не так. Насправді таке об'єднання несе в собі тільки зародок майбутньої внутрішньої слабкості.

 

Як би не доводили, що дві таких-то організації майже тотожні, насправді це виявляється зовсім не так. Якби тотожність була повною, тоді й на ділі було б не два, а тільки один рух. Різниця, безсуминівно, очевидна. І якщо б навіть відмінність ця визначалася тільки різним ступенем здібностей вождів кожної з організацій, все одно відмінність була б фактом. Закон природи полягає в тому, що сильніше має перемагати слабше і тим сприяти вдосконаленню сильнішого. Безпринципне ж об'єднання двох різних рухів в один суперечить закону природи.

 

На перших порах об'єднання двох політичних організацій в одну може навіть дати деякий зовнішній успіх, але надалі ці успіхи послужать тільки причиною майбутніх слабкостей.

 

Рух стає великим тільки в тому випадку, якщо закладеним в ньому силам надається необмежене поле для розвитку. Тільки тоді, поступово розвиваючи свої сили, рух нарешті здобуде перемогу над усіма конкурентами.

 

Можна навіть сказати взагалі, що сили руху ростуть лише до тих пір, поки він визнає цілком своїм керівним принципом боротьбу і тільки боротьбу. Лише в той момент рух досягне свого кульмінаційного пункту, коли на його бік схилиться майже повна перемога.

 

Для руху інколи буває навіть дуже корисно вести свою боротьбу саме в такій формі, яка не обіцяє швидких успіхів. Ті успіхи, які досягнуті в результаті довгої, завзятої і повної нетерпимості боротьби, бувають стійкішим.

 

Рух, який виріс в результаті об'єднання так званих аналогічних партій, тобто рух, заснований на компромісах, схожий на оранжерейну рослину. Зовнішнім чином він розростається дуже пишно. Але справжньої сили, здатної витримати будь-які бурі і надати успішний опір столітнім традиціям, у такого руху немає.

 

Лише та організація стане могутньою і зуміє справді втілити в життя велику ідею, яка ставиться з нетерпимістю, з релігійним фанатизмом до решти всіх без відмінності рухів і переконана тільки у своїй власній правоті. Якщо сама ідея руху вірна і якщо боротьба за ідею ведеться саме так, як ми говоримо, ця ідея стане абсолютно непереможною. Які завгодно переслідування призведуть тільки до її зміцнення.

 

Сила християнства складалася наприклад зовсім не в спробах угоди і примирення, скажімо, з близькими йому філософськими думками стародавніх. Вона полягала в непохитному фанатичному захисті лише одного свого власного вчення.

 

Швидкі, але чисто зовнішні ознаки, що досягаються за допомогою різних об'єднань, варті набагато меншого, ніж повільний, але міцний зріст сил власної організації, яка веде абсолютно незалежну боротьбу за своє власне вчення.                                                   »

Один Художник

( ішшо )

( ШО ЦЕ?! )

Дегенератами-збоченцями було анонсовано показ одного із їхніх дегенеративних фільмів на 22 липня у Києві.

Але нетолератними невідомими патріотами було зірвано показ цього фільму.  Димові шашки полетіли у збоченців, а дим від них мав нагадати про середньовічні вогні на яких спалювали подібних до них. Трохи згодом невідомі патріоти повернулись і вибили шибки у підарському лігві.

Збоченцям не місце в Україні!

Соціал-Націоналісти проти дегенерації!

C.N.A.
УНIАН